http://doi.org/10.35668/2520-6524-2021-1-01
Рева Олексій Миколайович — докт. техн. наук, професор, головний науковий співробітник Державної наукової установи “Український інститут науковотехнічної експертизи та інформації”; вул. Антоновича, 180, Київ, Україна, 02000; +38 (044) 5210010; ran54@meta.ua; ORCID: 000000025954290X
Борсук Сергій Павлович — доктор технічних наук, доцент, постдокторант в Університеті Веньчжоу, Веньчжоу, Китайська Народна Республіка, Університетське містечко Чашань, м. Веньчжоу, пров. Чжецзян, Китай; 325035grey1s@yandex.ua; ORCID: 0000000270347857
Засанська Світлана Володимирівна – кандидат економічних наук, доцент, начальник відділу методичного та інформаційного забезпечення експертної діяльності Державної наукової установи “Український інститут науковотехнічної експертизи та інформації”; вул. Антоновича, 180, Київ, Україна, 02000; +38 (044) 5210010; zasanski@gmail.com; ORCID: 0000000338190404
Яроцький Станіслав Володимирович — начальник відділу управління та адміністрування Національного авіаційного університету; проспект Любомира Гузара, 1, Київ, 03058; +38 (044) 4067459; stas_gas@ua.fm
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МЕТОДОЛОГІЇ ІНТЕГРАТИВНОЇ ОЦІНКИ СТУПЕНЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ОБ’ЄКТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
Резюме. Ефективність трансферу технологій безпосередньо залежить від ступеня інноваційної при-вабливості об’єктів інтелектуальної власності, що в них застосовуються і з яких й здійснює вибір потенційний користувач зазначених технологій. Розроблено теоретичні основи методології інтегративної (цілісної) оцінки ступеня інвестиційної привабливості об’єктів інтелектуальної власності, якій і лише якій притаманна системна властивість емерджентності і яка дає змогу з єдиних позицій порівнювати ці об’єкти. Методологія базується на системному аналізі та теорії прийняття рішень, зокрема на однокроковому вирішенні задачі щодо прийняття рішень з векторним показником ефективності. З урахуванням, що оцінювання об’єктів інтелектуальної власності відбувається за показниками, обґрунтовано, що індивідуальні системи переваг фахівців на визначеній множині цих показників (критеріїв) ефективності характеризують експертні “смаки” і є “маскою” для передбачення відповідного висновку. Статистично узгоджена групова система переваг ілюструє колективну думку експертів і має бути покладена в основу остаточного висновку щодо важливості показників (критеріїв) ефективності об’єктів інтелектуальної власності. Ступінь виразності цих показників так само, як і їхні ранги в системах переваг, мають якісний лінгвістичний характер, тому мають бути дефазифіковані шляхом надання їм відповідних нормованих коефіцієнтів значущості, що нескладно зробити, спираючись на математичний метод розстановки пріоритетів. Обґрунтовано мультиплікативний підхід до агрегації частинних оцінок значущості показників ефективності та ступеня їхньої виразності в інтегральну оцінку — характеристику окремого показника ефективності, а також подальшу агрегацію цих оцінок — у цілісний показник привабливості об’єкта інтелектуальної власності, що сприяє запобіганню похибок І–ІІ роду. Для ілюстрування нормального закону розподілу інтегративних оцінок ступеня інноваційної привабливості об’єктів інтелектуальної власності розроблено критерії здійснення фазифікації цих оцінок, що сприяє повному кількісно-якісному дослідженню зазначених об’єктів.
Ключові слова: об’єкт інтелектуальної власності, показники ефективності, ступінь виразності, експертні процедури, багатокритеріальна задача прийняття рішень, мультиплікація частинних показників, коефіцієнти значущості.
