Наука технології інновації №3(23)-2022, 39-43 c

http://doi.org/10.35668/2520-6524-2022-3-05

Федулова Світлана Олександрівна — д-р екон. наук, проф., Університет імені Альфреда Нобеля, вул. Січеславська Набережна, 18, м. Дніпро, Україна, 49000; +38(067)775-76-89; sveta_fedulova@ukr.net; ORCID: 0000-0002-5163-3890

ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ ЗЛОЧИНУ ГЕНОЦИДУ

Резюме. У статті розглянуто проблеми правової кваліфікації злочину геноциду. Визначено, що довести геноцид нелегко, адже з юридичної точки зору визначення геноциду дуже вузьке. Зазначено, що суди мають зробити висновок про намір злочинців на основі їхньої поведінки, тобто необхідно покладатися на непрямі докази, які мають бути поза розумним сумнівом. Доказ геноциду займає багато часу, щоб розслідувати його та довести не лише намір вбити, а намір вбити людей, тому що вони були частиною групи. Обґрунтовано, що по суті, не кількість жертв вирішує, чи є геноцид чи ні, а намір фізично знищити групу є головним критерієм цього злочину. У статті описано геноциди, які стали сторінками історії людства і водночас визнані на сьогоднішній день судом на міжнародному рівні, а також подано юридичні висновки. У статті зазначено, що стосовно питання визначення злочинів Росії проти України як геноцид, світова спільнота розбіглась у думках. Дехто вважає, що в Україні відбувається саме геноцид, вказуючи на те, що є докази вбивств людей за українську приналежність. Інші вказують, що ще занадто рано визначати російські звірства як такі, що належать до цієї категорії, адже докази все ще надто неясні, з огляду на суворе формулювання Конвенції про геноцид. Актуалізовано, що світова юридична наука та практика чекають від українського уряду ретельно зібраних, зафіксованих і задокументованих доказів для підтвердження різних ознак геноциду відповідно юридичного визначення міжнародним правом.

Ключові слова: геноцид, акти насильства, злочин, конвенція, трибунал.