Наука технології інновації №3(19)-2021, 10-19 c

http://doi.org/10.35668/2520-6524-2021-3-02

Пунда Олександр Олегович — д-р юрид. наук, доц., доцент кафедри права Хмельницького національного університету, вул. Університетська, вул. Інститутська, 11, Хмельницький, Хмельницька обл., Україна, 29016; +38(097) 457-64-10; oleksandrpunda@gmail.com; https://orcid.org/0000-0002-9175-3141

Арзянцева Дар’я Андріївна — канд. екон. наук, доц., доцент кафедри менеджменту, фінансів та страхування Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова, вул. Героїв Майдану, 8,
м. Хмельницький, Хмельницька обл., Україна, 29000; +38 (067) 265-88-74; ardasha2001@gmail.com; https://orcid.org/0000-0001-8014-7544

Захаркевич Наталія Петрівна — канд. екон. наук, доц., доцент кафедри менеджменту, фінансів та страхування Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова, вул. Героїв Майдану, 8,
м. Хмельницький, Хмельницька обл., Україна, 29000; +38 (068) 832-97-23; z.nata.p@ukr.net; https://orcid.org/0000-0001-7959-7302

ТЕОРЕТИЧНА СУТНІСТЬ ТА КОМПОНЕНТНА СТРУКТУРА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

Резюме. Об’єктивною необхідністю та особливістю сучасного етапу розвитку суспільства є створення умов для формування та розвитку інтелектуального капіталу, а саме — компоненти, що сприяє переходу до інноваційно-цифрової економіки. На засадах опрацювання наукових праць зарубіжних учених було визначено зміст категорії “інтелектуальний капітал”, досліджено його компонентну структуру, що охоплює людський капітал, організаційний капітал і капітал відносин (реляційний капітал). У статті розглянуто правові засади формування та розпорядження інтелектуальним капіталом через використання окремих договірних конструкцій. Визначено, що такі договори можна класифікувати за критерієм ролі, яку відіграє зазначений договір у структурі формування або використання (розпорядження) інтелектуальним капіталом підприємства. Запропоновано визначати інтелектуальний капітал підприємства як нематеріальний актив суб’єкта господарювання, утворений на основі взаємодії людського, емоційного, структурного, організаційного капіталів і капіталу відносин, синтез яких дає змогу продукувати нові знання, стимулює інноваційний розвиток підприємства та сприяє підвищенню його конкурентоздатності. Встановлено, що інтелектуальний капітал допомагає організації отримати стійку конкурентну перевагу, слугує джерелом підвищення ефективності діяльності, зростання вартості й капіталізації бізнесу. Наголошено на ролі зеленого інтелектуального капіталу як основи сприяння сталості в організаціях. Визначено його складові та значення для забезпечення ефективності діяльності. У статті наголошено на необхідності подальших досліджень проблематики оцінки й ідентифікації можливостей обліку вартісної форми інтелектуального капіталу, зокрема зеленого інтелектуального капіталу, визначення його впливу на результати діяльності підприємства.

Ключові слова: інтелектуальний капітал, зелений інтелектуальний капітал, конкурента перевага, нематеріальні активи, інновації.